«Натюрморт» або «nature morte» (фр. - «мертва природа») - картини, на яких зображені об'єднані в єдину цілісну композицію предмети неживої природи. Залежно від того, що художник вкладає в основу композиції, можна виділити кілька видів натюрмортів.
За сюжетом:
• одновидових (оригінал одного виду предметів, наприклад, квітів) (мал.0)
• змішаний (зображення предметів різного виду - фрукти, квіти, предмети побуту) (мал.0.1)
• сюжетний (зображення людей, елементів пейзажу). (мал.0.2)
За колоритом:
• теплі відтінки (жовтий, червоний, помаранчевий) (мал.0.3)
• холодні (синій, зелений, фіолетовий).(мал.0.4)
За місцем розташування:
• пейзажні;
• інтер'єрні.
За задумом художника:
• реалістичні (відтворення предметів з максимальною точністю) (мал.
• абстрактні (застосування авторських сучасних технік).
Метою художників є не тільки просте реалістичне зображення фруктів або квітів на полотні, а й своєрідне пізнання гармонії і краси, відображення особистого ставлення до навколишнього світу і розуміння безперервного зв'язку між минулим і сьогоденням.
Таким чином, на картинах, де показано побутове начиння, обіграна функціональна цінність предметів в повсякденному побуті. Зображення в натюрмортах старовинних речей несе в собі певну інформацію про історію виникнення даних об'єктів, а також про майстерність ремісника, який їх створив.
Світ речей – це світ, створений та обжитий людиною. Упродовж усієї історії розвитку людства річ зберігала внутрішній зв’язок з людиною, будучи амулетом, оберегом, сувеніром або просто улюбленою дрібничкою.
Окрім утилітарного призначення, речі також наділені традиційними смислами та образними асоціаціями. Власне побутування речі, пов’язане з різними сторонами й етапами життя людини, з емоціями та переживаннями, що їх супроводжують, дає підстави розглядати натюрморт як багатогранне та надзвичайно глибоке явище в культурі, що демонструє ставлення людини до навколишньої дійсності й інтерес до всіх її рівнів, отже, виражає світовідчуття людини певного часу та культурного ареалу.
Залежно від смаків, моди й навіть географічного ареалу теми та предмети, що складають композицію натюрмортів, варіювалися. Художнє зображення предметів – це розгорнута енциклопедіямате ріального світу, що в образній, символічній формі світовідчуття втілює ставлення людини до природи та предметного світу. . В епоху Середньовіччя річ не була одноплановою, адже символізувала значно більше. Річ виступала в якості певного посередника між людиною та Богом. Прикладом символічності зображуваних у середньовіччі речей є численні сюжети на тему священної трапези: обрядове відтворення таїнства причастя, євхаристії. Серед них: чаша, хліб, виноград або вино, в ранніх християнських фресках та мозаїках була також присутня риба як символ Христа. У період раннього Відродження речі ще зберігали свою символічну ауру, хоча сюжетно вже належали системі картини, поєднуючи в собі два значення: світське та сакральне.
Найбільшого розквіту натюрморт досяг у XVІІ ст., коли виокремився як жанр. Поширився він передусім у Голландії і саме тут набув повноцінного художнього статусу, витіснивши певною мірою сюжети на тему Святого Письма. У цей час річ стала важливим смисловим елементом не лише в натюрморті, а й в інших живописних жанрах. Натюрморт XVІІ ст. наповнюють речі, створені людиною, – різноманітне домашнє начиння, предмети мистецтва, дорогоцінні книги тощо, тобто виключно мертві речі. Також предметом зображення стали дичина, упіймана риба, зірвані фрукти та овочі, різані кзвіти тощо. Натюрморт – це особливий «театр речей», який через предмети побуту, сповнені енергетики повсякденного спілкування з людьми, дозволяє торкнутися їхнього життя ще інтимніше, ніж у розгорнутій сюжетній картині. (мал.1)
Вже у XVІІІ ст. речі не мали звичної образної багатовимірності, філософських і релігійних рефлексій щодо головних засад людської екзистенції. «З “речі більшої за себе саму” вона перетворюється на
рівну собі”, з речі-вісті, вона стає просто річчю, прирученою людиною; про них людина піклується, любить їх, думає про них, але під ними хаос не ворушиться» (мал.2)
ХІХ ст. – для натюрморту епоху започаткували імпресіоністи, які «розчинили» річ у повітрі, дематеріалізували світлом. Річ перестала зосереджувати на собі пильний погляд художника, стала вищою, але втратила свою «предметність». Так, наприклад, у «Квітах» Клода Моне важко розпізнати різновид квітів. Зображені кольорові плями вже не є власне квітами, вони стали квінтесенцією цвітіння, позбавленою матеріальної субстанції.
Особливість поп-арту виявляється в ігровому, іронічному зіставленні природного та штучного, реально існуючого та навмисно спродукованого, а також у стиранні межі між ними. Паралельно з класичними витворами вільно співіснує світ звичайних речей у незвичайних контекстах, що підкреслюють їх повну зневагу до функціонального минулого.
Епоха змінює епоху, моделюючи напрями трансформації в системі «людина–річ». Натюрморти різних часів відображають сутнісний бік цих змін. Уже не людина формує ставлення до речі, творячи її, а готова річ впливає на людину.
Річ «вплітається» в долі, буття людської душі, що робить натюрморт жанром глибоко філософським. Крок за кроком мистецтво розкриває багатство смислів речі, яка є такою ж невичерпною, як і світ людини, що її породив.
Підготувала учитель майстерні декоративного малярства, образотворчого мистецтва та основ композиції Гоптарєва Тамара Миколаївна
За сюжетом:
• одновидових (оригінал одного виду предметів, наприклад, квітів) (мал.0)
• змішаний (зображення предметів різного виду - фрукти, квіти, предмети побуту) (мал.0.1)
• сюжетний (зображення людей, елементів пейзажу). (мал.0.2)
За колоритом:
• теплі відтінки (жовтий, червоний, помаранчевий) (мал.0.3)
• холодні (синій, зелений, фіолетовий).(мал.0.4)
За місцем розташування:
• пейзажні;
• інтер'єрні.
За задумом художника:
• реалістичні (відтворення предметів з максимальною точністю) (мал.
• абстрактні (застосування авторських сучасних технік).
Метою художників є не тільки просте реалістичне зображення фруктів або квітів на полотні, а й своєрідне пізнання гармонії і краси, відображення особистого ставлення до навколишнього світу і розуміння безперервного зв'язку між минулим і сьогоденням.
Таким чином, на картинах, де показано побутове начиння, обіграна функціональна цінність предметів в повсякденному побуті. Зображення в натюрмортах старовинних речей несе в собі певну інформацію про історію виникнення даних об'єктів, а також про майстерність ремісника, який їх створив.
Світ речей – це світ, створений та обжитий людиною. Упродовж усієї історії розвитку людства річ зберігала внутрішній зв’язок з людиною, будучи амулетом, оберегом, сувеніром або просто улюбленою дрібничкою.
Окрім утилітарного призначення, речі також наділені традиційними смислами та образними асоціаціями. Власне побутування речі, пов’язане з різними сторонами й етапами життя людини, з емоціями та переживаннями, що їх супроводжують, дає підстави розглядати натюрморт як багатогранне та надзвичайно глибоке явище в культурі, що демонструє ставлення людини до навколишньої дійсності й інтерес до всіх її рівнів, отже, виражає світовідчуття людини певного часу та культурного ареалу.
Залежно від смаків, моди й навіть географічного ареалу теми та предмети, що складають композицію натюрмортів, варіювалися. Художнє зображення предметів – це розгорнута енциклопедіямате ріального світу, що в образній, символічній формі світовідчуття втілює ставлення людини до природи та предметного світу. . В епоху Середньовіччя річ не була одноплановою, адже символізувала значно більше. Річ виступала в якості певного посередника між людиною та Богом. Прикладом символічності зображуваних у середньовіччі речей є численні сюжети на тему священної трапези: обрядове відтворення таїнства причастя, євхаристії. Серед них: чаша, хліб, виноград або вино, в ранніх християнських фресках та мозаїках була також присутня риба як символ Христа. У період раннього Відродження речі ще зберігали свою символічну ауру, хоча сюжетно вже належали системі картини, поєднуючи в собі два значення: світське та сакральне.
Найбільшого розквіту натюрморт досяг у XVІІ ст., коли виокремився як жанр. Поширився він передусім у Голландії і саме тут набув повноцінного художнього статусу, витіснивши певною мірою сюжети на тему Святого Письма. У цей час річ стала важливим смисловим елементом не лише в натюрморті, а й в інших живописних жанрах. Натюрморт XVІІ ст. наповнюють речі, створені людиною, – різноманітне домашнє начиння, предмети мистецтва, дорогоцінні книги тощо, тобто виключно мертві речі. Також предметом зображення стали дичина, упіймана риба, зірвані фрукти та овочі, різані кзвіти тощо. Натюрморт – це особливий «театр речей», який через предмети побуту, сповнені енергетики повсякденного спілкування з людьми, дозволяє торкнутися їхнього життя ще інтимніше, ніж у розгорнутій сюжетній картині. (мал.1)
Вже у XVІІІ ст. речі не мали звичної образної багатовимірності, філософських і релігійних рефлексій щодо головних засад людської екзистенції. «З “речі більшої за себе саму” вона перетворюється нарівну собі”, з речі-вісті, вона стає просто річчю, прирученою людиною; про них людина піклується, любить їх, думає про них, але під ними хаос не ворушиться» (мал.2)
ХІХ ст. – для натюрморту епоху започаткували імпресіоністи, які «розчинили» річ у повітрі, дематеріалізували світлом. Річ перестала зосереджувати на собі пильний погляд художника, стала вищою, але втратила свою «предметність». Так, наприклад, у «Квітах» Клода Моне важко розпізнати різновид квітів. Зображені кольорові плями вже не є власне квітами, вони стали квінтесенцією цвітіння, позбавленою матеріальної субстанції.
Особливість поп-арту виявляється в ігровому, іронічному зіставленні природного та штучного, реально існуючого та навмисно спродукованого, а також у стиранні межі між ними. Паралельно з класичними витворами вільно співіснує світ звичайних речей у незвичайних контекстах, що підкреслюють їх повну зневагу до функціонального минулого.
Епоха змінює епоху, моделюючи напрями трансформації в системі «людина–річ». Натюрморти різних часів відображають сутнісний бік цих змін. Уже не людина формує ставлення до речі, творячи її, а готова річ впливає на людину.
Річ «вплітається» в долі, буття людської душі, що робить натюрморт жанром глибоко філософським. Крок за кроком мистецтво розкриває багатство смислів речі, яка є такою ж невичерпною, як і світ людини, що її породив.
Немає коментарів:
Дописати коментар