вівторок, 15 грудня 2015 р.

Vita brevis, arts longa

У реалістичній скульптурі ХХ століття неможливо оминути творчість Родена та представників його французької школи, втіливши динаміку і сучасну широту пластичного просторового мислення в своїх творах – еклектичність у Бурделя та класицизм у Майоля – що загалом формує прогресивну скульптуру сучасності.
Роден відтворив в пластичних формах людське життя – від любові до смерті, інтелектуальної напруженості, жертовності, громадянського героїзму до інтимної лірики. Взаємодія матерії та духу, філософська думка і динаміка пронизують життєву і натхненну пластику в «Бронзовому столітті»; новаторська форма і конструктивізм в «Бальзаку», «Громадянах Кале» та в «Мислителі». В творах Родена форма та зміст – єдине ціле. Але сучасники скульптора не сприйняли  портрету «Людина зі зламаним носом» та композиції у «Вратах ада», які збудили конфлікти у суспільстві. Імпресіонізм Родена надав нового напрямку в сучасній скульптурі, що особливо характеризує композицію «Вічна весна». Французька пластика підкорила світ, але в мистецтві заявили про себе і італійські майстри – такі новатори як Манцу, Джакометті, Модільяні, Мессіна, Бранкусі.