Український борщ
Історія
супу настільки ж стара, як історія кулінарії. Слово «суп» походить від
французького «soupe», а воно – від латинського «suppa», що в перекладі – хліб,
розмочений у відварі або бульйоні. Широке
розповсюдження в Європі супи отримали до 18 століття. У національній кухні
будь-якої країни існують рецепти цієї страви. Супи допомагають насититися і
відновити сили, підвищити тонус. А лікарі впевнені в корисності супів навіть
під час хвороби. На сьогоднішній
день у світі налічується приблизно 150 типів супів, які поділяються на більш
ніж тисячу видів, при цьому кожен вид може мати кілька варіантів.
Для українців найпопулярніша перша страва – це
борщ. Слово
борщ походить від старослов'янського "б'рщь" (буряк). Це традиційна
українська страва, яку їли бодай не щодня та подавали і на вечорницях і на
весіллі. Добре приготовлений у печі борщ не приїдався, а другого дня був навіть
смачнішим ніж першого.
На
Поліссі борщ здавна вважався символом сім'ї. Адже усі інгредієнти, мліючи у
глиняному горщику, передають свої смаки одне одному, і стають ніби одним цілим.
Віддаючи - збагачуємось, чи не це філософія справжньої міцної родини.
Перш
ніж подати на стіл - господиня "затирала" борщ, тобто розтовкувала у
ковганці внутрішній жир з сіллю та часником.
У
гарній хаті борщ подавали гарячим, та таким, щоб з нього ще пара йшла. Українці
вірили що то не просто пара, а духи предків, що відійшли у світ інший, а нині
завітали щоб допомагати нам. Подати гостю борщ без пари, або й зовсім холодним
- вважалося за неповагу.
У
давні часи м'ясо у борщі можна було зустріти лише на великі свята, бо свиней
часто не кололи. Борщ готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою, а з
другої половини 19 ст. - з картоплею. В борщ додавали як власне буряк, так і
буряковий квас, для кислоти давали сироватку або маслянку, коли подавали на
стіл у визначні дні - приправляли сметаною. Для гостроти смаку давали червоного
перцю. Борщ готували з квасолею, додавали у нього підсмажене борошно, пшоняну чи
гречну каші, галушки. На заході борщ готували дуже рідким, тільки з буряка, без
капусти чи картоплі, приправляючи зажаркою, а для кислоти давали вишневий чи
яблучний сік. Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, –
це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без
капусти і називають його «львівським».
Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з
буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний
сік. На Житомирщині борщ має два різновиди: «поліський» – з в’яленими в’юнами і
грибами та «коростенський» – на сухофруктах. У класичний український борщ в
самому кінці варіння обов’язково кладуть свіже свиняче сало, товчене з
часником, сіллю і зеленню, знімають каструлю з вогню, накривають кришкою, дають
борщу настоятися не менш як півгодини (чим довше, тим краще) і тільки тоді
подають.
На
честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на
Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю «Борщ-їв». Борщ – рекордсмен
зварили під Києвом.Національний суп вагою 4.5 тони занесли в Книгу рекордів
України.
В
Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у
полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати
і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.
Підготувала методист школи Фльока Жанна Станіславівна
Немає коментарів:
Дописати коментар