День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни - день пам'яті в Україні. Відзначається щорічно 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця.
День встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000.
Вшановуючи пам'ять загиблих в цій війні, в місті Фастові та районі було в різні роки встановлено багато пам'ятних знаків, про встановлення одного з них ми хочемо сьогодні розповісти детально.
Цінність Фастова для німців в першу чергу полягала в тому, що цей великий транспортний вузол забезпечував взаємозв'язок між угрупованнями гітлерівських військ в Києві, Кіровограді та Кривому Розі. Швидкий захоплення Фастова Червоною армією розсікав ці зв'язки і позбавляв противника можливості ефективно перекидати резерви.
Захопивши Фастів, Червона армія могла відрізати німцям шляхи відходу на південний захід від Києва і позбавити їх можливості перекидати підкріплення на київський напрям
Темп радянського наступу 4 листопада сповільнилося.
Тому танкістам 3-й гвардійської армії, які опинилися на вістрі удару, довелося самостійно пробивати собі дорогу в глибину німецької оборони. І у них вийшло зробити те, чого поки не могла добитися піхота. Уже до вечора передові з'єднання армії Рибалко вийшли на захід від Києва, в район Святошина. Німці кинули проти 3-ої гвардійської дві резервних дивізії - танкову і моторизовану. Запеклий бій тривав до вечора 5 листопада. Радянські танкісти відбили всі німецькі контратаки, взяли Святошино і перерізали шосе Київ - Житомир.
Першою від Святошино на Фастів виступила 91-а танкова бригада полковника І. Якубовського (42 танка, артилерія, міномети і піхота). Разом з 6-м гвардійським танковим корпусом вона отримала завдання зайняти місто. Прорвавши німецьку оборону на своєму шляху, бригада пройшла з ранку до вечора 6 листопада понад 60 кілометрів, розбивши по дорозі кілька груп відступаючих німецьких військ. До 18:00 танкісти Якубовського вийшли на східну околицю Фастова.
Карта бойових дій Київської наступальної операцііНемци підготувалися, тому що очікували удару саме з цього напрямку. Серед інших оборонних коштів в їх розпорядженні були 64 зенітні гармати - грізна сила, яка захищала залізничну станцію. Частина гармат знаходилася біля вокзалу у Фастові, а ще кілька батарей німці розставили на висотах поруч зі східною околицею міста. Під їх вогнем виявилися передові радянські танки.
Полковник Якубовський зрозумів, що раптового удару не вийшло. Подальші спроби увірватися в Фастів зі сходу погрожували зайвими втратами в людях і техніці. Він скасував атаку з ходу, щоб підготуватися. Спочатку танкісти провели розвідку: зібрали інформацію про гарнізоні Фастова і виявили слабкі місця німецької оборони.
Німецький гарнізон складався з двох охоронних батальйонів, вже згадуваних зеніток, підрозділів 7-ї танкової дивізії та інших німецьких частин. У Фастові у німців було 15 танків і 9 самоходок, здебільшого «Мардер». Ці винищувачі танків стояли в засідках, тримаючи під прицілом східні околиці міста.
Пізно ввечері 6 листопада до Фастова стали підтягуватися танки 6-го гвардійського корпусу, який відстав від 91-ї бригади, наткнувшись на більш сильний опір німців. Крім боїв з ворожими резервами і відходять частинами, корпус піддавався масованим нальотам авіації. Під бомбардування потрапив штаб корпусу, втративши при цьому кількох офіцерів і частина засобів зв'язку.
Бій за залізничну станцію
Полковник Якубовський вирішив не чекати повного зосередження сил 6-го корпусу і атакувати Фастів самостійно в ніч з 6 на 7 листопада. Основні сили його бригади повинні були увірватися в місто з півночі, а 15 танків залишилися на схід від, щоб разом з відповідними машинами 6-го корпусу відволікати увагу німців і створювати видимість атаки зі східного напрямку.
28 танків разом з автоматниками висунулися в обхід Фастова і до другої години ночі вийшли в вихідну точку для атаки. Хоча просування цього загону не минуло для німців непоміченим, спочатку противник прийняв радянські танки за свої і не стріляв навіть тоді, коли радянські машини увійшли на вулиці міста.
Пока німці не схаменулися і не розібралися, хто перед ними, екіпажі радянських танків різко додали швидкості і кинулися до залізничного вокзалу. Нарешті зрозумівши, що перед ними зовсім не союзники, німці відкрили вогонь із зенітних знарядь. У бою, що зав'язався втрати понесли і наші танкісти, і ворожі зенітники. Через деякий час після початку бою мотострільці 91-ї бригади змогли підібратися до німецьких гармат ближче. Гранатами і вогнем зі стрілецької зброї вони стали потроху вибивати гарматні розрахунки гітлерівців.
У цьому бою двічі відзначився командир танкового взводу лейтенант Старостін. Спочатку він замінив вибулого з ладу командира своєї роти, а після цього його танк одним з перших прорвався до вокзалу Фастова. Мехвод машини, сержант І. Боборикін, діяв сміливо і рішуче. Він повів танк прямо до колійних стрілках, що веде до станції «Фастів-2», і перекрив рух німецьким ешелонів, які намагалися в поспіху покинути місто. Як тільки поїзд наближався, танк відкривав по ньому вогонь і змушував зупинитися. В результаті одного танка вистачило, щоб не дати ані одному ешелону покинути Фастів.
Німці щосили намагалися знищити танк Старостіна, але у відповідь його екіпаж показав вищий пілотаж військового майстерності. Спочатку був підбитий німецький танк, який намагався пробитися до стрілок. Потім німцям вдалося перебити танку гусеницю. До танку стали підбиратися німецькі піхотинці, які збиралися закидати його гранатами. Мехвод примудрявся крутити машину на уцілілої гусениці, поки екіпаж відстрілювався від противника. Добити Т-34 лейтенанта Старостіна німцям так і не вдалося. Згодом і лейтенант, і його механік-водій отримали за цей бій звання Героя Радянського Союзу.
Перемога, але не фінал
Першими зі складу 6-го гвардійського танкового корпусу до Фастова підійшли танки 51-ї гвардійської бригади. Все, що було на ходу у цього з'єднання, об'єдналося під командуванням старшого лейтенанта Н. Баля та вдарило з південного напрямку. Долаючи опір німців, Баль теж прорвався до вокзалу. А вдень 7 листопада 1943 року його танки за підтримки декількох самоходок СУ-85 попрямували до станції «Фастів-2» і там схопилися з німецькими танками. Втративши одну машину, противник був змушений відійти.
Радянські бійці оглядають захоплену самохідку Marder III Основні сили корпусу вступили в битву за Фастів вранці 7 листопада. Незабаром радянські війська повністю захопили вокзал, але бої в місті тривали. Німці трималися до вечора, покінчити з ними нашим танкістам вдалося тільки до 17:00.
Дії радянських військ при звільненні Фастова заслуговують похвали. Вони так швидко і рішуче прорвалися до залізничного вокзалу, що німці не встигли ні евакуювати знаходилися там ешелони, ні пошкодити шляху. Крім станції, захопленої в цілості й схоронності, Червона армія заволоділа підприємствами Фастова і складами з різним майном. У німецьких поїздах, «застряглих» у Фастові, не рахуючи військової і транспортної техніки, знаходилося понад три тисячі тонн пального, 154 тисячі тонн зерна та інші припаси.
У свою чергу, радянське командування відзначило успіх військ, які брали Фастів. Кілька танкових бригад з 6-го корпусу і 91-я бригада Якубовського отримали звання «Фастівське», а 10 чоловік тільки з числа особового складу останньої (в тому числі сам полковник) отримали звання Героя Радянського Союзу.
Бої за Фастів проходили в той же самий час, коли Червона армія визволяла Київ і закінчилися на день пізніше, ніж українська столиця була віднята у німців. Але це був ще не кінець. Німці не збиралися просто так віддавати те, що у них забрали. До нових запеклих боїв під Києвом залишалися лічені дні.
Дякуючи самовіданності бійців Фастів сьогодні живе і квітуче місто, яке ми всі любимо.
Матеріал підготували Омельчук Є.В, учитель образотворчого мистецтва, та Фльока Ж.С., учитель краєзнавства за матеріалами відкритих інтернет-джерел
День встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000.
Вшановуючи пам'ять загиблих в цій війні, в місті Фастові та районі було в різні роки встановлено багато пам'ятних знаків, про встановлення одного з них ми хочемо сьогодні розповісти детально.
Цінність Фастова для німців в першу чергу полягала в тому, що цей великий транспортний вузол забезпечував взаємозв'язок між угрупованнями гітлерівських військ в Києві, Кіровограді та Кривому Розі. Швидкий захоплення Фастова Червоною армією розсікав ці зв'язки і позбавляв противника можливості ефективно перекидати резерви.
Захопивши Фастів, Червона армія могла відрізати німцям шляхи відходу на південний захід від Києва і позбавити їх можливості перекидати підкріплення на київський напрям
Темп радянського наступу 4 листопада сповільнилося.
Тому танкістам 3-й гвардійської армії, які опинилися на вістрі удару, довелося самостійно пробивати собі дорогу в глибину німецької оборони. І у них вийшло зробити те, чого поки не могла добитися піхота. Уже до вечора передові з'єднання армії Рибалко вийшли на захід від Києва, в район Святошина. Німці кинули проти 3-ої гвардійської дві резервних дивізії - танкову і моторизовану. Запеклий бій тривав до вечора 5 листопада. Радянські танкісти відбили всі німецькі контратаки, взяли Святошино і перерізали шосе Київ - Житомир.
Першою від Святошино на Фастів виступила 91-а танкова бригада полковника І. Якубовського (42 танка, артилерія, міномети і піхота). Разом з 6-м гвардійським танковим корпусом вона отримала завдання зайняти місто. Прорвавши німецьку оборону на своєму шляху, бригада пройшла з ранку до вечора 6 листопада понад 60 кілометрів, розбивши по дорозі кілька груп відступаючих німецьких військ. До 18:00 танкісти Якубовського вийшли на східну околицю Фастова.
Карта бойових дій Київської наступальної операцііНемци підготувалися, тому що очікували удару саме з цього напрямку. Серед інших оборонних коштів в їх розпорядженні були 64 зенітні гармати - грізна сила, яка захищала залізничну станцію. Частина гармат знаходилася біля вокзалу у Фастові, а ще кілька батарей німці розставили на висотах поруч зі східною околицею міста. Під їх вогнем виявилися передові радянські танки.
Полковник Якубовський зрозумів, що раптового удару не вийшло. Подальші спроби увірватися в Фастів зі сходу погрожували зайвими втратами в людях і техніці. Він скасував атаку з ходу, щоб підготуватися. Спочатку танкісти провели розвідку: зібрали інформацію про гарнізоні Фастова і виявили слабкі місця німецької оборони.
Німецький гарнізон складався з двох охоронних батальйонів, вже згадуваних зеніток, підрозділів 7-ї танкової дивізії та інших німецьких частин. У Фастові у німців було 15 танків і 9 самоходок, здебільшого «Мардер». Ці винищувачі танків стояли в засідках, тримаючи під прицілом східні околиці міста.
Пізно ввечері 6 листопада до Фастова стали підтягуватися танки 6-го гвардійського корпусу, який відстав від 91-ї бригади, наткнувшись на більш сильний опір німців. Крім боїв з ворожими резервами і відходять частинами, корпус піддавався масованим нальотам авіації. Під бомбардування потрапив штаб корпусу, втративши при цьому кількох офіцерів і частина засобів зв'язку.
Бій за залізничну станцію
Полковник Якубовський вирішив не чекати повного зосередження сил 6-го корпусу і атакувати Фастів самостійно в ніч з 6 на 7 листопада. Основні сили його бригади повинні були увірватися в місто з півночі, а 15 танків залишилися на схід від, щоб разом з відповідними машинами 6-го корпусу відволікати увагу німців і створювати видимість атаки зі східного напрямку.
28 танків разом з автоматниками висунулися в обхід Фастова і до другої години ночі вийшли в вихідну точку для атаки. Хоча просування цього загону не минуло для німців непоміченим, спочатку противник прийняв радянські танки за свої і не стріляв навіть тоді, коли радянські машини увійшли на вулиці міста.
Пока німці не схаменулися і не розібралися, хто перед ними, екіпажі радянських танків різко додали швидкості і кинулися до залізничного вокзалу. Нарешті зрозумівши, що перед ними зовсім не союзники, німці відкрили вогонь із зенітних знарядь. У бою, що зав'язався втрати понесли і наші танкісти, і ворожі зенітники. Через деякий час після початку бою мотострільці 91-ї бригади змогли підібратися до німецьких гармат ближче. Гранатами і вогнем зі стрілецької зброї вони стали потроху вибивати гарматні розрахунки гітлерівців.
У цьому бою двічі відзначився командир танкового взводу лейтенант Старостін. Спочатку він замінив вибулого з ладу командира своєї роти, а після цього його танк одним з перших прорвався до вокзалу Фастова. Мехвод машини, сержант І. Боборикін, діяв сміливо і рішуче. Він повів танк прямо до колійних стрілках, що веде до станції «Фастів-2», і перекрив рух німецьким ешелонів, які намагалися в поспіху покинути місто. Як тільки поїзд наближався, танк відкривав по ньому вогонь і змушував зупинитися. В результаті одного танка вистачило, щоб не дати ані одному ешелону покинути Фастів.
Німці щосили намагалися знищити танк Старостіна, але у відповідь його екіпаж показав вищий пілотаж військового майстерності. Спочатку був підбитий німецький танк, який намагався пробитися до стрілок. Потім німцям вдалося перебити танку гусеницю. До танку стали підбиратися німецькі піхотинці, які збиралися закидати його гранатами. Мехвод примудрявся крутити машину на уцілілої гусениці, поки екіпаж відстрілювався від противника. Добити Т-34 лейтенанта Старостіна німцям так і не вдалося. Згодом і лейтенант, і його механік-водій отримали за цей бій звання Героя Радянського Союзу.
Перемога, але не фінал
Першими зі складу 6-го гвардійського танкового корпусу до Фастова підійшли танки 51-ї гвардійської бригади. Все, що було на ходу у цього з'єднання, об'єдналося під командуванням старшого лейтенанта Н. Баля та вдарило з південного напрямку. Долаючи опір німців, Баль теж прорвався до вокзалу. А вдень 7 листопада 1943 року його танки за підтримки декількох самоходок СУ-85 попрямували до станції «Фастів-2» і там схопилися з німецькими танками. Втративши одну машину, противник був змушений відійти.
Радянські бійці оглядають захоплену самохідку Marder III Основні сили корпусу вступили в битву за Фастів вранці 7 листопада. Незабаром радянські війська повністю захопили вокзал, але бої в місті тривали. Німці трималися до вечора, покінчити з ними нашим танкістам вдалося тільки до 17:00.
Дії радянських військ при звільненні Фастова заслуговують похвали. Вони так швидко і рішуче прорвалися до залізничного вокзалу, що німці не встигли ні евакуювати знаходилися там ешелони, ні пошкодити шляху. Крім станції, захопленої в цілості й схоронності, Червона армія заволоділа підприємствами Фастова і складами з різним майном. У німецьких поїздах, «застряглих» у Фастові, не рахуючи військової і транспортної техніки, знаходилося понад три тисячі тонн пального, 154 тисячі тонн зерна та інші припаси.
У свою чергу, радянське командування відзначило успіх військ, які брали Фастів. Кілька танкових бригад з 6-го корпусу і 91-я бригада Якубовського отримали звання «Фастівське», а 10 чоловік тільки з числа особового складу останньої (в тому числі сам полковник) отримали звання Героя Радянського Союзу.
Бої за Фастів проходили в той же самий час, коли Червона армія визволяла Київ і закінчилися на день пізніше, ніж українська столиця була віднята у німців. Але це був ще не кінець. Німці не збиралися просто так віддавати те, що у них забрали. До нових запеклих боїв під Києвом залишалися лічені дні.
Дякуючи самовіданності бійців Фастів сьогодні живе і квітуче місто, яке ми всі любимо.
Матеріал підготували Омельчук Є.В, учитель образотворчого мистецтва, та Фльока Ж.С., учитель краєзнавства за матеріалами відкритих інтернет-джерел
Немає коментарів:
Дописати коментар