Маловідомим є той факт, що справжнє ім’я видатного українського художника Івана Айвазовського Ованес Айвазян. Його батько був вірменом і змінив прізвище Айвазян на польський шляхетний лад Гайвазовський, проте для кращого звучання вже сам художник прибрав літеру «г» і вийшло його вже донині відоме прізвище.
Айвазовський створив більше шести тисяч картин, з яких чотири тисячі відносяться до мариністики. Художник часто витрачав один день на картину, працюючи з самого рання і до вечора, оскільки для нього було важливим зберегти єдність настрою. У залежності від розміру картини, інколи написання «небесного ефіру» займало до 12 годин.
Багато хто думає, що Айвазовський замальовував море, сидячи на березі і спостерігаючи за хвилями. Проте він не завжди писав на пленері, а основним осередком його роботи була майстерня без картин та ескізів на стінах. Він пофарбував її у темно-коричневий колір аби не відволікатись від другорядних образів. Виходячи з цього принципу, мариніст вважав художником ту людину, яка вміє змальовувати образи з пам’яті, тому часто дотримувався цієї думки і у своєму способі передачі сюжетів. Тож можна сказати, що море не було чітко змальованим з реальності. Сама пам’ять зображувала його, а отже, для художника характерна творча імпровізація. Для кожної картини майстер брав по три-п’ять кольорів, тобто палітра була досить обмеженою. Аби краще зрозуміти море, він брав участь у воєнних та навчальних операціях флоту і деталізовано вивчав побудову кораблів та керування ними.
На перший погляд може здатися, що Айвазовський починав свої роботи з бурхливого моря, проте першими мазками він прокладав повітря. Втім море лишалося його основним персонажем, тому досить виразно прослідковується набагато менша увага до сюжетів або фігур, на кшталт Наполеона чи Пушкіна, які зображені в маленькому масштабі. Художник все життя настільки захоплювався морем, що воно, за легендами, «проникало» і у страви для гостей. Він вигадував різні найменування страв на честь його власних картин, наприклад, суп «Чорне море». Як і страви, картини інколи досить виразно різняться між собою. Це обумовлено різними періодами художника, за час яких змінювалося ставлення художника до моря, а відповідно – і техніка виконання. Чи можна його називати виключно мариністом – це ще питання. У арсеналі його картин є цикли біблійної тематики, деякі з яких знаходяться і у вірменських церквах Феодосії. Не оминув він церкву Сурб-Саркіс, у якій фрески належать руці майстра. Із нетипових сюжетів він доволі часто надавав перевагу східним мотивам, прикладом є яскрава картина «Сцени з каїрського життя», «Східна сцена» та не полишена художником тема рідного йому народу – вірмен.
Айвазовського ми знаємо переважно як художника. Проте художник також брав участь в археологічних експедиціях, оскільки досить довго захоплювався Грецією, та ніколи не був байдужим до жителів Феодосії. Зокрема, за допомоги майстра у місті було проведено воду, запроваджено торгівельний порт та впроваджена залізнична дорога.
До того ж митець був віртуозним музикантом. Він з дитинства грав на скрипці, любив виступити в колі друзів і навіть давав приватні заняття. Одного разу, перебуваючи в гостях у майстра, виконані Айвазовським татарські наспіви почув композитор Михайло Глінка. Почуті мелодії так припали йому до душі, що він включив фрагмент домашнього виступу Айвазовського до опери «Руслан і Людмила».
Айвазовський був другим російським художником, чиї роботи виставили в галереї Уффіці у Флоренції та першим у Луврі. Його картини — одні з найдорожчих серед визнаних українських та російських майстрів. Роботи художника й донині активно продаються на аукціонах «Крістіс» і «Сотбіс» та у середньому коштують 100-200 тисяч фунтів. У 2012 році картина «Вид Константинополя і Босфора» була продана за рекордну для Айвазовського ціну, 3.2 мільйони фунтів.
Ці та інші факти з його особистого життя, виставки та продажі на найбільших світових аукціонах, засвідчують нинішню актуальність Івана Айвазовського. Та чи все ми знаємо про нього, чи його море й досі щось приховує?
Підготувала Омельчук Єлізавета Василівна, учитель образотворчого мистецтва та класу комп'ютерної графіки, за матеріалами сайта https://artukraine.com.ua
Іван Айвазовський. Східна сцена
Айвазовський створив більше шести тисяч картин, з яких чотири тисячі відносяться до мариністики. Художник часто витрачав один день на картину, працюючи з самого рання і до вечора, оскільки для нього було важливим зберегти єдність настрою. У залежності від розміру картини, інколи написання «небесного ефіру» займало до 12 годин.
Іван Айвазовський. Перехід євреев через Червоне море. 1891, США
Багато хто думає, що Айвазовський замальовував море, сидячи на березі і спостерігаючи за хвилями. Проте він не завжди писав на пленері, а основним осередком його роботи була майстерня без картин та ескізів на стінах. Він пофарбував її у темно-коричневий колір аби не відволікатись від другорядних образів. Виходячи з цього принципу, мариніст вважав художником ту людину, яка вміє змальовувати образи з пам’яті, тому часто дотримувався цієї думки і у своєму способі передачі сюжетів. Тож можна сказати, що море не було чітко змальованим з реальності. Сама пам’ять зображувала його, а отже, для художника характерна творча імпровізація. Для кожної картини майстер брав по три-п’ять кольорів, тобто палітра була досить обмеженою. Аби краще зрозуміти море, він брав участь у воєнних та навчальних операціях флоту і деталізовано вивчав побудову кораблів та керування ними.
Іван Айвазовський. Ходіння Христа по водам (фрагмент картини)
На перший погляд може здатися, що Айвазовський починав свої роботи з бурхливого моря, проте першими мазками він прокладав повітря. Втім море лишалося його основним персонажем, тому досить виразно прослідковується набагато менша увага до сюжетів або фігур, на кшталт Наполеона чи Пушкіна, які зображені в маленькому масштабі. Художник все життя настільки захоплювався морем, що воно, за легендами, «проникало» і у страви для гостей. Він вигадував різні найменування страв на честь його власних картин, наприклад, суп «Чорне море». Як і страви, картини інколи досить виразно різняться між собою. Це обумовлено різними періодами художника, за час яких змінювалося ставлення художника до моря, а відповідно – і техніка виконання. Чи можна його називати виключно мариністом – це ще питання. У арсеналі його картин є цикли біблійної тематики, деякі з яких знаходяться і у вірменських церквах Феодосії. Не оминув він церкву Сурб-Саркіс, у якій фрески належать руці майстра. Із нетипових сюжетів він доволі часто надавав перевагу східним мотивам, прикладом є яскрава картина «Сцени з каїрського життя», «Східна сцена» та не полишена художником тема рідного йому народу – вірмен.
Іван Айвазовский. Східна сцена. У човні. 1846
Айвазовського ми знаємо переважно як художника. Проте художник також брав участь в археологічних експедиціях, оскільки досить довго захоплювався Грецією, та ніколи не був байдужим до жителів Феодосії. Зокрема, за допомоги майстра у місті було проведено воду, запроваджено торгівельний порт та впроваджена залізнична дорога.
До того ж митець був віртуозним музикантом. Він з дитинства грав на скрипці, любив виступити в колі друзів і навіть давав приватні заняття. Одного разу, перебуваючи в гостях у майстра, виконані Айвазовським татарські наспіви почув композитор Михайло Глінка. Почуті мелодії так припали йому до душі, що він включив фрагмент домашнього виступу Айвазовського до опери «Руслан і Людмила».
Іван Айвазовський. Вид Константинополя і Босфора
Айвазовський був другим російським художником, чиї роботи виставили в галереї Уффіці у Флоренції та першим у Луврі. Його картини — одні з найдорожчих серед визнаних українських та російських майстрів. Роботи художника й донині активно продаються на аукціонах «Крістіс» і «Сотбіс» та у середньому коштують 100-200 тисяч фунтів. У 2012 році картина «Вид Константинополя і Босфора» була продана за рекордну для Айвазовського ціну, 3.2 мільйони фунтів.
Ці та інші факти з його особистого життя, виставки та продажі на найбільших світових аукціонах, засвідчують нинішню актуальність Івана Айвазовського. Та чи все ми знаємо про нього, чи його море й досі щось приховує?
Підготувала Омельчук Єлізавета Василівна, учитель образотворчого мистецтва та класу комп'ютерної графіки, за матеріалами сайта https://artukraine.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар