17 березня народився художник Михайло Врубель

   Сьогодні, в день народження видатного художника Михайла Врубеля, ми хочемо розповісти вам про його київський період життя, який став яскравим вибухом у творчості митця та приніс найвідоміші та, можливо, найкращі його твори.
 

 Художник народився 17 березня 1856 року в Омську, Російська Імперія, та закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, був учнем відомого професора Павла Чистякова. Брав уроки в Іллі Рєпіна і вже в кінці 19 століття став видатнішим акварелістом Росії.

Чимала частина життя і творчості Михайла Врубеля пов'язана з Києвом.

У 1884 в Академію мистецтв приїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Прахов і розповів Чистякову про намір створити візантійський іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви. Потрібен був талановитий художник — а Чистяков умів розпізнавати таланти, художник мав бути молодий, тому що грошей на гонорари було обмаль. Чистяков порадив йому взяти з собою Врубеля. Так Михайлові і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 до 1884 року.

Втручання в стінописи Кирилівської церкви 12 століття було досить стриманим. Наново створили фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені. Перша ж проба Врубеля — зображення архангела на одному зі стовпів церкви — викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фреску «Сходження Святого Духу на Апостолів» (1885). Звичайно ж, він малював не як художник XII століття, а як сучасний майстер, який знав досягнення малярства Західної Європи, але не зрікся візантизму.

«Сходження Святого Духу на Апостолів» 

Восени того ж року їде у Венецію, щоб працювати над великими вівтарними образами та вивчати мозаїки Равенни та венеційських майстрів. Чотири ікони виконано на важких цинкових пластинах. Прообразом Богоматері стала Емілія Львівна Прахова, дружина професора. Врубель працював в Італії по пам'яті, без моделі — ні натурщиць, ні манекенів в нього не було.



На початку 1885 року Врубель повертається до Києва. Але стосунки з родиною Прахових загострюються через захоплення Врубеля Емілією Львівною, тому Михайло від'їжджає до Одеси, де проводить півроку. Саме в Одесі Врубель починає працювати над темою Демона, яку без перебільшень можна вважати найважливішою в його творчості.

Наприкінці 1885 повертається до Києва, де дає приватні уроки малювання, працює над ескізами для розпису Володимирського собору. У Володимирському соборі за ескізами Врубеля виконано орнаменти на внутрішніх стінах храму і арках двох нефів, однак ескізи великого розпису «Плач надгробний» та «Ангел з кадилом і свічкою» (1887) не були затверджені і реалізовані, оскільки були виконані в незвичній новаторській манері і не відповідали церковним канонам. Пізніше для розпису собору запросили молодого Васнецова.

Серед світських робіт київського періоду визначним твором став «Портрет дівчини на тлі перського килиму», де Врубель дав волю своїм колористичним здібностям. У Києві художник намалював також картини «Східна казка», «Автопортрет», велику кількість акварелей з квітковими мотивами та ін.

Згодом (1901 року) Врубель приїздив до міста разом з дружиною, відомою оперною співачкою Надією Забілою-Врубель, яка була вихованкою Київського інституту шляхетних дівчат. Відвідав Київ також 1903 року разом з дружиною і сином (син помер у місті, похований на Байковому кладовищі).

Акварелі Михайла Врубеля Київського періоду

- Натюрморт. Тканини
- Портрет Олени Мурашко
- Квіти
- Ольга Дмитрівна Замирайло
- Шипшина
- Портрет Емілії Прахової
- Божа матір
- Голова св. Кирила
 - Голова пророка

Ескізи для Володимирського собору в Києві 

- Надгробний плач

- Воскресіння

- Христос

- Сходження св. Духа

- Ангел з кадилом та свічкою

- Два ангели

- Моління про чашу

- Ангел

- Мотив орнаменту з ангелами

===================================

Підготувала матеріал учитель образотворчого мистецтва Омельчук Єлізавета Василівна