Сьогодні українці вшановують пам'ять Тараса Шевченка. 22 травня 1861 року відбулось перепоховання великого Кобзаря.
Учні, козаки, освітяни, просто небайдужі мешканці Фастова та Фастівської ОТГ вшанували пам'ять митця пера та пензля біля пам'ятника, а затим перемістились у приміщення Фастівської школи народної майстерності, де відбувалась міська виставка-конкурс творчих робіт "Тарасовими стежками".
Тут очільник міста та шановні гості виступили з вітальним словом до учасників виставки та вручили відзнаки за перемогу у заході.
Трошки історії:
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято.
Немає коментарів:
Дописати коментар