У
реалістичній скульптурі ХХ століття неможливо оминути творчість Родена та
представників його французької школи, втіливши динаміку і сучасну широту
пластичного просторового мислення в своїх творах – еклектичність у Бурделя та
класицизм у Майоля – що загалом формує прогресивну скульптуру сучасності.
Роден
відтворив в пластичних формах людське життя – від любові до смерті,
інтелектуальної напруженості, жертовності, громадянського героїзму до інтимної
лірики. Взаємодія матерії та духу, філософська думка і динаміка пронизують
життєву і натхненну пластику в «Бронзовому столітті»; новаторська форма і
конструктивізм в «Бальзаку», «Громадянах Кале» та в «Мислителі». В творах
Родена форма та зміст – єдине ціле. Але сучасники скульптора не сприйняли портрету «Людина зі зламаним носом» та
композиції у «Вратах ада», які збудили конфлікти у суспільстві. Імпресіонізм
Родена надав нового напрямку в сучасній скульптурі, що особливо характеризує
композицію «Вічна весна». Французька пластика підкорила світ, але в мистецтві заявили
про себе і італійські майстри – такі новатори як Манцу, Джакометті, Модільяні,
Мессіна, Бранкусі.
