Традиція дарувати подарунки

Коза, ангел, кобила і смерть в процесії Мікулаша (св. Миколи) в Чехії. Початок XX століття.
Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що
традиція дарувати подарунки пішла від відомого випадку, коли один
збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок
приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати
повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським
спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат
золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.
Ймовірно, ця традиція пішла з
середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий
зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати
ласощі:
горіхи,
сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу
камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з
осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям
моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому
Ісус Христос святково
в'їжджав у Єрусалимнапередодні
Розп'яття.
За давньою українською традицією, старші господарі села на свято збиралися, щоб зварити
пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села. Дітям цього дня дарувалося особливе печиво —
миколайчики.
На
Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили
кутю і
узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території
України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального
пива й
медів. На
Поділлі цього дня чекали
«полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Також, через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами:
| « | Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною! | » |
| « | Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха! | » |
До дня Миколая прийнято віддавати борги. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». Серед прикмет, що пов'язані з цим днем: великий іній — на врожай хліба. Якщо ж 19 грудня йде дощ — гарно вродить
озимина. Мороз цього дня означав великий врожай хліба й городини.
В сучасній Україні
В
незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки відроджуються. Також дедалі більше шанується традиція прояву
турботи про нужденних: як у вигляді доброчинних заходів у церковних громадах, так і в світських благодійних проектах.
У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати листа святому Миколаю.
Цього дня деякі громадські організації проводять традиційні благодійні
акції для
сиріт. Так, у
Львові щороку проходить акція
«Миколай про тебе не забуде!»: в місті організовується «Фабрика святого Миколая», куди жителі приносять подарунки та пожертви для сиріт; активісти акції ввечері
18 грудня та
19 грудня розносять їх дітям.
Пласт щороку збирає кожен
курінь та готує велику програму для дітей-сиріт та
інвалідів.